Король сирів і сир королів.
Penicillium roqueforti – назва цвілевої культури для витримки сиру Рокфор, яка надає голубої крові справжньому витвору мистецтва. У природі її можна зустріти в спеціальних «сирних» печерах на півдні Франції у містечку Рокфор-сюр-Сульзон, поблизу якого знаходиться масивне плато вапняку. Поступова ерозія створила природне диво – порожнисту печеру. У природних вапнякових печерах темно й вогко, температура +10 °С. Вологість не нижче 90% робить їх ідеальним місцем для дозрівання сиру з пліснявою.
Традиційно сировари отримують плісняву таким чином: вони залишають хліб в ідеальних ізольованих стерильних умовах на 6–8 тижнів до того часу, поки хліб повністю не покриється шаром плісняви. Потім хлібний м’якуш висушують і подрібнюють у порошок. 1 грам порошку налічує від 20 до 30 млрд спорів. А 4 грамів достатньо для 5 000 літрів молока або для 400 сирів.
Кожна партія Penicillium roqueforti знаходиться під пильним наглядом контролю перед вживанням.
Сировари роблять ін’єкції Penicillium roqueforti у головки сиру, залишаючи їх у печерах на дерев’яних лавах, де буде розвиватися цвіль, яка згодом надасть сиру характерного м’якого смаку й специфічного аромату.
Сир Рокфор – прекрасна закуска і десерт. Перед тим, як подати його до столу, рекомендується заздалегідь дістати його з холодильника, щоб він зігрівся і розкрив свій смаковий букет.
Для солодкої ноти, ви можете подавати Рокфор у якості аперитиву з горіхами, фруктами: інжир, абрикос тощо. Також цей сир добре смакує з джемом, конфітюром, або як сирну дошку з сухими фруктами.
Для солодко-кислої ноти знову ж Рокфор відмінно смакує з бананами, ананасом, грушами, динею, виноградом, з зеленими яблуками і грушами, залежить від сезону.
Рокфор добре поєднувати з овочами ,такими як солодка картопля, томати, селера, редиска, або буряк.
Також французи люблять їсти цей продукт з тостами або булочками. Крім цього, можна використовувати сир Рокфор в рецептах салатів і перших страв.⠀